ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ІВАНЮТА ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF IVANYUTA v. UKRAINE)
(Заява № 24897/17)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
19 грудня 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Іванюта проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Армен Арутюнян (Armen Harutyunyan), Голова,
Андреас Зюнд (Andreas Zünd),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяву (№ 24897/17), яку 24 березня 2017 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) двоє громадян України, пан Олег Дмитрович Іванюта (далі – перший заявник) та пані Ірина Володимирівна Іванюта (далі – друга заявниця, разом – заявники), 1978 та 1987 років народження відповідно, які проживають у м. Херсон;
рішення повідомити про заяву Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, пані Маргарита Сокоренко;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 28 листопада 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
1. Заява стосується стверджуваного жорстокого поводження із заявниками працівників приватного охоронного підприємства із застосуванням кийків та сльозогінного газу, а також стверджуваного непроведення ефективного розслідування цього питання. Заявники скаржилися за статтями 3, 6 і 13 Конвенції.
I. ПОДІЇ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО ОТРИМАННЯ ЗАЯВНИКАМИ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ
2. Заявники стверджували, що ввечері 03 серпня 2015 року після суперечки з охороною кафе «Ф.», яка не дозволила другій заявниці увійти, вони та їхній друг Г. зазнали нападу з боку працівників ТОВ БОП «К.» ЛТД, які застосували гумові кийки, електрошокер і сльозогінний газ, який розпилили їм в очі.
3. Уряд стверджував, посилаючись на показання свідків у матеріалах кримінальної справи, що в ніч події заявники намагалися увійти до кафе у стані алкогольного сп’яніння. Охоронці кафе не впустили їх і зателефонували до ТОВ БОП «К.» ЛТД, щоб вони прислали своїх працівників, які негайно прибули на місце події. Заявники поводилися агресивно та порвали форму та бронежилети працівників приватного охоронного підприємства, змусивши їх розбризкати на заявників сльозогінний газ.
4. 04 серпня 2015 року заявники звернулися до місцевої лікарні. З двох медичних довідок від 04 серпня 2015 року вбачається, що перший заявник отримав забій правої половини грудної клітки, забій правої руки, струс головного мозку та хімічні опіки обох очей. У другої заявниці був струс головного мозку, забої м’яких тканин голови та хімічні опіки обох очей. Заявники не зверталися за амбулаторним лікуванням. У матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують, що заявники перебували у стані алкогольного сп’яніння.
5. 31 серпня 2015 року лікар, судово-медичний експерт, оглянув заявників і склав два висновки експерта (Мнение специалиста).
6. Стосовно першого заявника лікар дійшов висновку, що він отримав струс головного мозку, забій правого плеча, хімічні опіки обох очей, крововилив у м’які тканини голови та обличчя та садна на обличчі та верхніх кінцівках. Ці тілесні ушкодження лікар кваліфікував як легкі. Перший заявник розповів лікарю, що працівник ТОВ БОП «К.» ЛТД вдарив його по голові гумовим кийком, після чого він впав на землю. Поки він лежав на землі, хтось знову вдарив його по голові та тулубу. Коли він намагався встати, йому бризнули в очі сльозогінний газ.
7. Стосовно другої заявниці лікар дійшов висновку про наявність у неї хімічних опіків обох очей, подряпин на спині та правій верхній кінцівці, а також крововиливів на спині, верхніх і нижніх кінцівках і в м’яких тканинах голови; ці тілесні ушкодження були кваліфіковані як легкі. Лікар заперечив, що заявниця мала струс мозку. Друга заявниця розповіла лікареві, що працівник ТОВ БОП «К.» ЛТД вдарив її по обличчю, після чого вона впала на землю; потім він вдарив її по голові, і вона втратила свідомість. Хтось схопив її за руки і потягнув по землі. Їй допомогли підвестися, але потім хтось приклав електрошокер до її правої ноги та розпилив їй в очі сльозогінний газ.
8. 08 вересня 2015 року було проведено ще одну судово-медичну експертизу другої заявниці. Лікар повторив свій висновок від 31 серпня 2015 року, що друга заявниця отримала легкі тілесні ушкодження.
II. РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
9. Заявники стверджували, що 03 серпня 2015 року вони поскаржилися до міліції на цей випадок.
10. Уряд стверджував, що 03 серпня 2015 року друг заявників, Г., поскаржився до міліції на жорстоке поводження і було порушено кримінальне провадження (№ 12015230040004457) за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень. Заявники поскаржилися до міліції 07 вересня 2015 року, після чого працівники міліції порушили ще два кримінальні провадження (№ 12015230040005196 та № 12015230040005197) за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень. Уряд надав Суду відповідні задокументовані докази.
11. Під час розслідування у серпні та вересні 2015 року Г. та двоє працівників ТОВ БОП «К.» ЛТД були допитані як потерпілі, а Б. як свідок. Також були допитані заявники.
12. 22 жовтня 2015 року слідчий закрив провадження № 12015230040005197 у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 10 листопада 2015 року прокурор скасував цю постанову.
13. У листопаді 2015 року всі три зазначені кримінальні провадження були об’єднані в одне (№ 12015230040004457).
14. 17 грудня 2015 року працівники міліції закрили кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 25 лютого 2016 року Суворівський районний суд міста Херсона скасував цю постанову, зазначивши, що працівники міліції не встановили та не опитали всіх працівників приватного охоронного підприємства, які прибули до кафе 03 серпня 2015 року, не встановила потенційних свідків та не допитали як свідка дружину Г., яка була присутня на місці подій.
15. 13 вересня 2016 року приватне підприємство «Охоронна компанія «К.» у відповідь на запит слідчого повідомила, що не укладала договору з кафе та заперечила, що її працівники виїжджали до кафе після телефонного дзвінка від охоронців кафе.
16. Того ж дня ТОВ БОП «К.» ЛТД відповіло на запит слідчого, що інформація про те, які його охоронці виїжджали до кафе ввечері 03 серпня 2015 року, була вже знищена.
17. 13 січня 2017 року, 27 вересня 2019 року та 18 січня 2021 року кримінальне провадження № 12015230040004457 закривалося ще тричі у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 06 березня 2017 року, 06 квітня 2020 року та 29 квітня 2021 року відповідно Херсонський міський суд скасовував ці постанови. Суд повторював свої вказівки працівникам поліції щодо допиту всіх вісьмох охоронців, які прибули до кафе ввечері 03 серпня 2015 року, щодо забезпечення доступу до інформації, яка зберігалася телефонними операторами, щоб встановити потенційних свідків, і щодо забезпечення доступу до записів з камер відеоспостереження.
18. Уряд надав Суду лист від начальника Управління дізнання Національної поліції України у м. Києві, до якого було долучено довідку із детальним описом процесуальних дій, проведених у кримінальному провадженні № 12015230040004457. У кінці довідки начальник Управління дізнання Національної поліції України у м. Києві посилався на лист від 04 квітня 2023 року, надісланий з Херсонської окружної прокуратури, в якому повідомлялося, що прокуратура провела інвентаризацію дев’яносто п’яти кримінальних проваджень, які були евакуйовані з м. Херсон, у тому числі матеріалів провадження № 12015230040004457.
19. Наразі розслідування усе ще триває.
ОЦІНКА СУДУ
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ
20. Заявники скаржилися за статтями 3, 6 і 13 Конвенції на те, що вони зазнали жорстокого поводження з боку працівників приватного охоронного підприємства, а працівники міліції не провели ефективного розслідування у зв’язку з цим.
21. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи (див. рішення у справі «Радомілья та інші проти Хорватії» [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункт 114, від 20 березня 2018 року) вважає, що скарги підлягають розгляду лише за статтею 3 Конвенції.
A. Стосовно процесуального аспекту
22. Суд зазначає, що ця частина заяви не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «a» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
23. Він вважає, що поводження, якого зазнали заявники, підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції (див. для порівняння рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 10 і 30, від 14 листопада 2013 року).
24. Загальні принципи щодо вимоги проведення ефективного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, узагальнені в рішенні у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 59, від 31 липня 2012 року), згаданому рішенні у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), пункт 32), рішенні у справі «Олександр Ніконенко проти України» (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54755/08, пункт 43, від 14 листопада 2013 року) та для ілюстративних цілей рішення у справі «Пелешок проти України» [Комітет] (Peleshok v. Ukraine) [Committee], заява № 10025/06, пункти 42 – 46, від 08 грудня 2016 року).
25. Суд зауважує, що у серпні та вересні 2015 року працівники міліції допитали лише двох із восьми працівників приватного охоронного підприємства, а в жовтні 2015 року вперше закрили кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (див. пункт 12). Вбачається, що лише у 2016 році працівники міліції спробували встановити особи інших шести працівників приватного охоронного підприємства, які були в кафе 03 серпня 2015 року. На той момент відповідні записи, які зберігалися ТОВ БОП «К.» ЛТД, були знищені. (див. пункт 16). Крім того, з 2017 до 2021 роки працівники поліції ще три рази закривала кримінальне провадження, не виконавши вказівки Херсонського міського суду (див. пункт 17). Хоча розслідування усе ще триває, а матеріали справи евакуйовано з м. Херсон (див. пункт 18), Суд вважає, що зазначені процесуальні недоліки перешкоджають ефективності будь-якого подальшого розслідування.
26. Отже, за обставин цієї справи Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні провадження, не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб.
27. Отже, було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції.
B. Стосовно матеріального аспекту
28. Заявники скаржилися, що працівники приватного охоронного підприємства, діяльність яких, як стверджувалося, перебувала під контролем держави на підставі ліцензії, виданої органами державної влади, і які мали дозвіл на використання спеціального обладнання, нанесли заявникам легкі тілесні ушкодження.
29. Суд зазначає, що з огляду на доводи сторін та всі наявні в нього матеріали, працівники приватного охоронного підприємства, чиї повноваження щодо застосування сили, як вбачається, є предметом розгляду в цій справі (див. пункт 16), працювали на приватне охоронне підприємство, яке не мало зв’язку з поліцією або будь-яким іншим державним органом. Самого факту, що приватне охоронне підприємство здійснює свою діяльність на підставі ліцензії, виданої органами державної влади згідно з відповідним законодавством, недостатньо, щоб покласти відповідальність на державу-відповідача (див., a contrario, рішення у справах «Верлізов та інші проти Росії» (Verzilov and Others v. Russia), заява № 25276/15, пункти 86 – 90, від 29 серпня 2023 року і, mutatis mutandis, «Хаджі та інші проти Азербайджану» [Комітет] (Haji and Others v. Azerbaijan) [Committee], заява № 3503/10, пункт 205, від 01 жовтня 2020 року). Крім того, заявник не надав жодних інших фактичних елементів, які могли б стосуватися притягнення держави до відповідальності за матеріальним аспектом статті 3 Конвенції у зв’язку із відповідним випадком.
30. З цього випливає, що ця частина заяви є явно необґрунтованою та має бути відхилена відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
31. Заявники вимагали 5 000 євро кожен в якості відшкодування моральної шкоди.
32. Уряд заперечив проти вимоги.
33. Суд присуджує заявникам 4 500 євро спільно в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує прийнятною скаргу на непроведення ефективного розслідування, а решту скарг у заяві – неприйнятними;
2. Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції;
3. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам спільно 4 500 (чотири тисячі п’ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
4. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 19 грудня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Армен Арутюнян
(Armen Harutyunyan)
Голова