СПРАВА НИЧИПОРЕНКО  ПРОТИ УКРАЇНИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «НИЧИПОРЕНКО ТА ДЕМІДОВА ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF NYCHYPORENKO AND DEMIDOVA v. UKRAINE)

(Заяви № 8278/21 та № 41605/23)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

12 грудня 2024 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Ничипоренко та Демідова проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

         Діана Сирку (Diana Sârcu), Голова,
        Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková),
        Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 21 листопада 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).

2.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3.  Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4.  Заявниці скаржилися на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. У заяві № 8278/21 заявниця також висунула інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I.      ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5.  Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II.    СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

6.  Заявниці скаржилися, головним чином, на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції.

7.  Насамперед Суд зазначає, що відповідне поводження підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції вимагає від органів державної влади проведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження було вчинено приватними особами (див. рішення у справах «M.C. проти Болгарії» (M.C. v. Bulgaria), заява № 39272/98, пункт 151, ЄСПЛ 2003-XII та «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 99, від 17 грудня 2009 року). Мінімальні стандарти ефективності, наведені у практиці Суду, включають у себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а уповноважені органи державної влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Менешева проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, пункт 67, ЄСПЛ 2006-III).

8.  Процесуальні вимоги статті 3 Конвенції виходять за межі стадії досудового розслідування, коли розслідування призводить до вжиття юридичних дій у національних судах: провадження в цілому, у тому числі стадія судового розгляду, має відповідати вимогам статті 3 Конвенції. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдані тілесні та моральні страждання залишатимуться безкарними. Це важливо для збереження громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів державної влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Оккали проти Туреччини» (Okkalı v. Turkey), заява № 52067/99, пункт 65, ЄСПЛ 2006 XII (витяги)).

9.  Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні провадження, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.

10.  У керівній справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, від 31 липня 2012 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цих справах.

11.  Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що розслідування не відповідали критеріям ефективності.

12.  Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

III.  ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

13.  У заяві № 8278/21 заявниця висунула інші скарги, які також порушували питання за статтею 6 Конвенції з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, вони також не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.

IV. ІНШІ СКАРГИ

14.  У заяві № 41605/23 заявниця додатково скаржилася за статтями 6 і 13 Конвенції на тривалість провадження у її справі.

15.  З огляду на наведені висновки за статтею 3 Конвенції Суд вважає, що немає потреби окремо розглядати скарги заявниці за статтями 6 і 13 Конвенції (подібний підхід див. в рішеннях у справах «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014 та «Валюженич проти Росії» (Valyuzhenich v. Russia), заява № 10597/13, пункт 27, від 26 березня 2019 року).

V.   ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

16.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Побокін проти України» [Комітет] (Pobokin v. Ukraine) [Committee], заява № 30726/14, від 06 квітня 2023 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.    Вирішує об’єднати заяви;

2.    Оголошує прийнятними скарги на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, та інші скарги за усталеною практикою Суду, наведені в таблиці у додатку, і вважає, що немає потреби розглядати окремо решту скарг у заяві № 41605/23;

3.    Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами;

4.    Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку);

5.    Постановляє, що:

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявницям суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 12 грудня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря

Діана Сирку

(Diana Sârcu)
Голова